Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа!

“Важко багатому ввійти в Царство Боже!” Такими словами, дорогі у Христі браття і сестри, Святе Євангеліє сьогодні схиляє нас до роздумів і запитань самих собі. Про що ж насправді йдеться? Чи є багатство злом, від якого, якщо воно у когось є,потрібно терміново позбутися? Чи можливо матеріальні блага можуть допомогти у ділі нашого спасіння?

Юнак, підійшовши до Спасите-ля, запитав: “Щоб маю зробити, щоб наслідувати життя вічне?” На що Спаситель відповів, що для того, аби потрапити у Рай, достатньо, хоча би виконувати Божі заповіді. Господь, знаючи, що дотримуватись усіх заповідей надзвичайно складно, навмисно наголосив на цьому. Проте юнак, який запитував Христа, вочевидь немав наміру отримати для себе корисну відповідь, а хотів лише похизуватись перед усіма, відповідаючи: “Всього цього дотримуюсь я ще з юності моєї “І тут Христос вказує на його найслабше місце: “Якщо хочеш бути досконалим, піди, продай майно твоє, а отримане з цього роздай бідним “. Цими словами Спасителя юнак був посоромлений і більше не задавав жодних запитань, бо знав, що не зможе виконати Господню пораду. Після усього, що сталося, Спаситель сказав до своїх учнів : “По правді кажу вам, що важко буде увійти багатому у Царство Боже”. Та чи означає це те,що матеріальні блага несуть неминучу загибель? Звісно ж ні! Питання радше у тому, як ми це багатство використовуємо. Для своєї користі? Чи собі на шкоду?

Аналізуючи життя святих, бачимо, що серед них було чимало багатих людей. Патріарх Авраам, царі їзраїльські, Іов багатостраждальний, рівноапостольні Констянтин і Олена, Святитель Миколай Чудотворець та багато-багато інших небожителів, котрі могли похизуватись нечуваними статками. Разом з тим , декотрі з них в одну мить могли позбутися усього цього, оскільки в основу всього ставили саме духовне збагачення. І що цікаво, Господь давав їм все більше і більше. Вони витрачали свої кошти, роздавали їх бідним, викупляли людей із полону, сплачували чужі борги, а Творець збагачував їх знову і знову. Інші, маючи великі статки, використовували їх на Божу славу, будуючи храми і монастирі, кидаючись на пошуки священних реліквій, пов’язаних з життям Христа. Попри їхню заможність, сьогодні ми вшановуємо їх, як святих.

Споглядаючи подібні приклади, приходимо до висновку, що саме собою багатство не несе ніякої загрози. Тоді, що мав на увазі Спаситель, коли казав, що багатому буде важко увійти в Царство Боже?

Дивлячись на юнака, про якого сьогодні було згадано у Святому Письмі бачимо,що його проблема була не стільки в його багатстві, скільки в його особисті прив’язаності до майна. Він запитав, що потрібно зробити, аби наслідувати вічне життя, і отримав чітку відповідь. І ця відповідь його спантеличила, розкрила його порочну суть, оскільки насправді він не шукав спасіння, а у глибині своєї душі тримав ідола, з яким не готовий був розпрощатися заради вищої мети. Цікаво,що Спаситель не одразу торкнувся теми його майна, запропонувавши
для початку виконувати заповіді. І лише тоді, коли юнак вирішив перед усіма показати себе безгрішним, отримав те, до чого не був готовий.

Таким чином, приходимо до висновку,що не багатство губить людину, а ставлення людини до цього самого багатства. Псалмоспівець Давид каже : “Багатство, якщо і трапляється, не докладайте до нього серце.” Цим самим пророк підкреслює, що будь-яка матеріальна річ, якою б цінною і важливою для нас вона не була, не вартує того, щоб закладати за неї власну душу, нехтуючи можливістю наслідувати життя вічне.
А Іов Багатостраждальний казав: “Бог дав-Бог взяв! Нехай на все буде Його Свята воля!” Нехай так само буде і в нас за все дякуймо, всьому радіймо, адже нічого не вартує блаженства у вічності. Амінь!

Протоірей о. Ярослав.