Неділя 31-ша після П’ятидесятниці, після Богоявлення
Неділя від Матвія 4,12-17.
Минають Різдвяні свята. Усі ми з вами по-особливому прожили цей період, прожили радісно, прожили молитовно і прославили Богонемовля своїми колядками! Бо Син Людський прийняв людську природу, народився в печері зараді нашого спасення.
Господь приймає Обрізання — старозавітній обряд і приймає Хрещення від Предтечі Іоанна, який хрестив водою в покаянні і звертався до людей і говорив про того, хто йде за ним, Хто сильніший за Нього, Хто буде хрестити Духом Святим Наш Спаситель Ісус Христос починає свою проповідь до народу такими ж словами: “Покайтеся бо наблизилося Царство Небесне”. Ці слова, які були сказані в далекому минулому, є актуальними і сьогодні і служать закликом до покаяння.
У наші дні, коли в світі панує хаос, безладдя, брехня, війни і несправедливість, дуже потрібним є слово про покаяння, яке часто Свята Церква повторює нам, і нагадує людині про її падіння, про її гріховність і немочі, щоб вона просила милосердного Бога про помилування. Для цього потрібно людині покаятися. Що ж таке покаяння? Покаяння – це величний дар Божої любові для грішних людей, це час очищення людських душ, коли ми скидаємо гріховний тягар у ніг Спасителя і просимо у Бога сили і благословіння розпочати нове життя.
Щире покаяння пробуджує в людини бажання бути з Богом, відчувати Його безмежну любов до нас грішних. Як рослина прагне сонця, а спрага тварину змушує шукати з водою джерела – так і людина прагне до свого Творця.
Прикладом щирого покаяння є Святий апостол Петро, котрий до кінця свого життя оплакував гріх відречення від Христа. За передаванням, він кожну ніч прокидався зі співом півнів та гірко плакав.
Ми всі знаємо приклад покаяння преподобної Марії Єгипетської, яка в пустелі оплакувала свої гріхи молодості і більше до них ніколи не поверталася.
Святитель Ігнатій Брянганінов говорить: “Коли людина кається, благодать Божа осіняє її, руйнує в ній царство гріха і відтворює Царство Боже”.
Тому ми не повинні відкладати своє покаяння на завтра, а спішити приступити до цього Таїнства і очистити свої душі. Сам Христос навчає нас, розповідаючи притчу про дерева: “Коли вони вже розпускаються, то, бачівши це, знаєте самі, що вже близько літо, близько Царство Боже (лк 21,31)”.
Люди, які прагнуть покаяння та хочуть жити благочестиво по правді, спасти душу свою, мають знати, що для цього треба чимало зусиль та терпіння. Часто такі люди бувають гонимими. Гонимі за те, що не шукають слави для себе, за те що йдуть за Божою правдою, а не за обіцянками “сильних світу цього”, за те, що моляться по Божих законах, а не так, як хочуть політики.
Тому нам всім треба укріплятися вірою і любов’ю, пам’ятаючи, що той, хто перетерпить до кінця, той спасеться (Мф 10.22).
Не спокушаймося на різні обіцянки, не слухаймо лжепророків, а віримо в єдиного Отця, і Сина і Духа Святого.
І поки двері церкви відкриті, то приходьмо і молімось, каймося в своїх гріхах, бо підходить такий час, коли в церкві буде “мерзота запустіння”, про яку говорив пророк Даниїл, “яка буде на святому місці”.
То поки ще є благодатній час для спасіння, не марнуймо його, бо він минає назад не повернеться. Поспішаймо на Службу Божу, каймося і розказуючи Небесному Отцю про свою біль і немочі, просячи у Нього прощення!
Господь з висоти, дивлячись нас грішних, як на дітей своїх, подасть милість свою всім, хто Його впізнає і призове собі на допомогу. АМІНЬ.
ПРОТОІЄРЕЙ О. ЯРОСЛАВ!
