Неділя 24-та після П’ятидесятниці.
Євангеліє від Луки 8, 41-56.
Євангельське читання розповідає нам про два чуда Христа: воскресіння дочки Яіра та зцілення жінки, яка дванадцять років страждала від кровотечі і ніде не могла знайти допомоги. Ці два випадки мають як певні спільності, так і відмінності, але віра в Христа, в Його можливість сотворити чудо, грає вирішальну роль в обох випадках.
Жінці, яка самовільно підійшла до Господа, вірячи, що доторкнувшись хоча б до країв Його одягу, вона зцілиться, Христос говорить: «Дочко, твоя віра спасла тебе, іди із миром». Яіра, слуги якому щойно переказали, що його дочка померла, Господь переконує: «Не бійся, лише віруй, і вона буде спасенна».
Отож, обов’язковість віри є якраз спільним елементом цих двох зцілень. Христос неодноразово наголошував на важливості віри для того, щоб чудо відбулося. Він запитує: «Чи вірите ви, що Я можу зробити це?» (Мт. 9:28). Коли учні не могли вигнати демона з молодого юнака і запитали Христа про причини їхньої поразки, Христос відповів: «Через ваше невір’я. Бо правдиво кажу вам: коли будете мати віру, хоч як зерно гірчичне, і горі оцій скажете: “Перейди звідси туди”, — то й перейде вона, і нічого не матимете неможливого!»
Щоб зробити будь-що — чи то щось побудувати, або виготовити, чи виростити, — ми прикладаймо наші природні сили, якими нагородив нас Господь. Але щоб зробити щось надприродне, ми мусимо прикласти надприродну силу, і саме віра виступає як таке зусилля. Отож, віра — це надприродна сила, дарована нам Богом для того, щоб через неї ми могли зустрітися зі своїм Творцем. Вона має бути саме вірою у Бога, а не у чудо саме по собі.
Багато хто саме робить тут помилку, думаючи: «Якщо я буду вірити в диво, в те, що воно має відбутися, то воно обов’язково станеться». У що вірив Яір, коли запропонував Христу зцілити його дочку? У диво чи в Особу Того, кого він запрошував, який може і має силу зробити це диво? У Христа. У кого вірила кровоточива жінка, коли торкалася країв одягу Господа? У Христа, у Його силу і святість, яка присутня у Ньому і у всьому, до чого Він торкається. Саме така віра і здатна робити чуда. І саме це є спільним у цих випадках.
Які відмінності ми знаходимо тут?
Потрібно сказати, що віра жінки і віра начальника синагоги різнилися своєю силою. Якщо для жінки було достатньо доторкнутися до одягу Господа, то Яір вимагав Його присутності у своєму домі і покладання рук на його хвору дочку. На його захист можемо сказати, що хвороба дочки була дуже серйозна, а стан складним, і хвилювання батьків, а також його сумніви частково виправдані. Саме через сумніви, які могли похитнути його віру після звістки про смерть доньки, Христос підтримує його: «Не бійся, лише віруй».
У випадку кровоточивої жінки, яка йде на порушення старозавітнього закону і сама протискується до Христа, щоб Його торкнутися… Вона торкається і людей, які оточували Господа. Такий спосіб вона вибрала, щоб залишитися нерозкритою. Тому вона тремтить, коли підходить до Христа після викриття — вона боялася покарання за своє свавілля.
З цього Євангелія можна зробити декілька висновків, які допоможуть нам на шляху нашого спасіння:
- По-перше, ми повинні виховувати у собі сильну віру, без якої неможливо догодити Богу, і яка здатна робити чудеса в нашому житті.
- По-друге, ми повинні сторонитися страху як емоції, яка може зменшити, а то й зовсім знищити нашу віру. Сором схожий на страх. Ми боїмося, що подумають люди про нас, і це часто заважає нам прийти до Бога.
Подібні страхи можуть привести до відчаю, який унеможливлює віру, або порушує заповіді Божі, що віддаляє нас від Творця. Тому християни покликані не боятися нікого і нічого, окрім Бога.
До нас сьогодні звернені слова Христа: «Не бійся, лише віруй».
Амінь.
Протоієрей о. Ярослав.
