Неділя 14-та після П’ятидесятниці. Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього.Євангеліє від Івана 19, 6-11, 13-20, 25-28, 30-35
Возлюблені у Христі браття і сестри!
Сьогодні ми святкуємо найвеличніше і найглибше свято Православної Церкви — Воздвиження Чесного і Животворчого Хреста Господнього. Церква вшановує Хрест Господній, бо саме через нього звершилося наше спасіння. Те, що колись було знаком ганьби, страху і смерті, Христос перетворив на символ перемоги, любові і життя. На Хресті Господь простяг свої руки, щоби обійняти ввесь світ, примирити людину з Богом і відкрити нам двері до Царства Небесного.
Коли ми чуємо слова Спасителя: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, візьме Хрест свій і слідує за Мною», — то розуміємо, що кожен із нас має свій хрест. Це може бути хвороба, труднощі, скорбота, випробовування, але все це стає шляхом до спасіння, якщо ми приймаємо свій хрест з вірою і надією на Бога.
Воздвиження нагадує нам, що немає воскресіння без хреста, немає перемоги без подвигу, немає радості без терпіння. Так само, як Христос через Хрест прийшов до слави Воскресіння, так і ми через терпеливе несення свого хреста можемо досягти вічної радості.
Сьогодні, вклоняючись Хресту, ми визнаємо: наша сила не в людській мудрості, не в багатстві, не у владі, але у Хресті Господньому. Бо він є для нас «зброя миру і непереможна перемога». І сьогодні також ми не можемо не згадати нашої багатостраждальної Батьківщини — України. У цей тяжкий час війни наш народ несе важкий хрест болю і втрат. Але ми віримо, що разом з Хрестом завжди приходить і перемога, бо за Голгофою завжди стоїть світло Воскресіння.
Молімось сьогодні особливо, щоб Животворчий Хрест Господній був охороною і щитом для нашого війська, для всіх воїнів, які боронять нашу землю. Щоб Хрест Господній був утіхою для тих, хто втратив рідних, і надією для тих, хто в скорботі.
Нехай Господь через силу Хреста благословить Україну миром, правдою і перемогою над злом.
Протоієрей о. Ярослав.
