«У світі ви будете мати скорботу» (Івана 16:33)

Митрат Ігор Ю. Куташ

Однією із Святих, відзначеної в неділю, 14 липня (за Юліанським календарем 1 липня) 2019 року, є Праведна Ангелина, Деспотина Сербії. Подібний титул був традиційним для правителів у Візантійській імперії – мужчин називали «деспот» (цей термін перероджувався протягом століть і ставав пейоративним). Це нагадало мені про подію кілька десятиліть тому під час зустрічі Церковних провідників у Вінніпезі. Видатна церковна жінка була принижена старшим провідником. (Так, подібні речі трапляються і на церковних зборах, а не лише на світських!) Коли вона мовчки покинула збори, я пішов за нею, щоб її заспокоїти та підтримати. Я звернувся до неї (і час від часу досіі так звертаюся) трохи занглізованою версією цього титулу: «Деспотеса».

Наш Господь каже нам: «У світі будеш мати скорботу» (Івана 16:33). Життєвий шлях святої Ангелини показав, наскільки ці слова стосуються її. Насправді вона та її чоловік, Святий Стефан Бранкович (в народі його називають Святим Стефаном Сліпим) можуть бути зараховані до числа Страстотерпців, тобто осіб (особливо королівського статусу), які переносять переслідування чи смерть у Христоподібний спосіб. Вони виявляють Страсті Господа своїм життям віри, терпіння та чесноти.

Чоловік Ангелини, Стефан, був осліплений разом з братом Гргуром у 1441 році османським султаном Мурадом II, їхнім швагром, який вважав, що Гргур, якого він призначив губернатором володінь династії Бранковичів на півдні Сербії, уклав змову проти нього. Стефан був короткочасним деспотом Сербії після смерті батька Георгія, але втратив посаду, коли дружина його  брата зуміла здобути престол своєму зятеві у 1459 році. Він тоді поїхав до сусідньої Албанії, де він був тепло прийнятий воєводою (спадковий титул, похідний від “воєначальника”), Георгієм Аріанітом Комнені, тестем відомого щамиалбанського правителя Георгія Скандербега (якого іноді називають батьком матері Ангелини) .

У 1461 році Стефан одружився на дочці Георгія Аріаніта Комнені – Ангелині. Шлюб тривав до його смерті в 1468 р. Не були вони мирними роками. Незабаром після одруження вони переїхали до Італії для безпеки від часто жорстокої османської окупації Сербської батьківщини. У них було четверо-п’ять дітей. Їх син Іван став титульним деспотом Сербії, живучи в Угорщині. Ще один син Георгій, відмовившись від світської влади на користь брата Івана, увійшов у монастир і прийняв ім’я Максим. Згодом він служив Митрополитом Унгро-Валахії з 1508 по 1521 рік, а також володів титулом Архієпископа Белграда. І Івана, і Георгія вшановують пам’ять як святих.

Мати (“майка” по-сербськи) Ангелина пережила і своїх синів і чоловіка. Вона увійшла до заснованого нею Крушедольського монастиря (який врешті-решт був підвищений до статусу “Лаври”) і прожила зразкове чернече життя до свого упокоєння. Її нетдінні мощі, разом з мощами чоловіка та двох синів, спочивають у цьому Монастирі ле вони були прославлені численними чудесами. Пройшовши тернистий шлях мучеництва, вона знайшла спокій і радість з Ангелами, чиє ім’я вона носить і заступається за свою Батьківщину та весь світ.

“In the world you will have tribulation” (John 16:33)

Archpriest Ihor G. Kutash

One of the Saints commemorated on Sunday, July 14 (which is July 1 on the Julian Calendar), 2019, is the Righteous Angelina, Despotina of Serbia. Her title was traditional for rulers within the Byzantine realm – males would be titled “despot” (the term has degenerated over the centuries to become pejorative). It reminded me of an event some decades ago, during a meeting of Church leaders in Winnipeg. A prominent Church woman had been humiliated by a senior leader. (Yes, such things happen in Church gatherings as well as secular ones!) As she silently left the gathering, I followed her to offer comfort and support. I addressed her then (and have at times done so since) by a (slightly anglicized) version of this title: “Despotessa”.

Our Lord says to us: “In the world you will have tribulation” (John 16:33). The life path of St. Angelina showed how much these words applied to her. In fact, she and her husband, St. Stephen (Stefan) Brancovic (popularly called St. Stephen the Blind) qualify to be numbered among the Passion-bearers, i.e. persons (especially of royal status) who face their persecution or death in a Christ-like manner. They manifest the Passion of our Lord by their lives of faith, patience and virtue.

Angelina’s husband, Stephen, had been blinded together with his brother Grgur in 1441 by Ottoman Sultan Murad II, their brother-in-law, who believed that Grgur, whom he had appointed governor of the holdings of the Brankovic dynasty in southern Serbia, had entered into a conspiracy against him. Stephen was briefly the Despot of Serbia after the death of his father, George, but was deposed when his sister-in-law managed to secure the throne for her son-in-law in 1459. He then travelled to neighbouring Albania, where he was warmly received by the Voivode (a hereditary title derived from “military commander”), George (Dzhurad) Arianit Komneni, father-in-law of the renowned Albanian ruler George Skanderbeg (who is sometimes referred to as the father of Mother Angelina).

In 1461 Stephen married George Arianit Komneni’s daughter, Angelina. The marriage lasted until his death in 1468. They were not peaceful years. Shortly after their marriage they migrated to Italy for security from the frequently brutal Ottoman occupation of Stephen’s Serbian homeland. They had four or five children. Their son, John (Jovan), eventually became titular despot of Serbia while living in Hungary. Another son George, relinquishing secular authority in favour of his brother John, entered a monastery and took the name Maximus. He eventually served as Metropolitan of Ungro-Wallachia from 1508 to 1521 and also held the title of Archbishop of Belgrade. Both John and George are commemorated as Saints.

Mother (“Mayka” in Serbian) Angelina survived her sons as well as her husband. She enterred the Krushedol Monastery (which was eventually elevated to the status of “Lavra”) founded by her and lived an exemplary monastic life until her repose. Her incourrupt Relics, together with that of her husband and two sons, repose in this Monastery and have been glorified by numerous miracles. Having gone through the thorny path of martyrdom, she has found peace and joy with the Angels, whose name she bears and intercedes for her homeland and all the world.

LA JUSTE ANGÉLINE, DESPOTINA DE LA SERBIE

« Vous aurez des tribulations dans le monde » (Jean 16:33)

Archiprêtre Ihor G. Kutash

Un des saints commémorés le dimanche 14 juillet (qui est le 1er juillet du calendrier julien), 2019, est la Juste Angéline, Despotina de Serbie. Son titre était traditionnel pour les dirigeants du royaume byzantin – les hommes s’appelleraient « despote » (le terme a dégénéré au cours des siècles pour devenir péjoratif). Cela m’a rappelé un événement survenu il y a quelques décennies, lors d’une réunion des dirigeants de l’Église à Winnipeg. Une femme éminente de l’Église avait été humiliée par un haut responsable. (Oui, de telles choses se produisent aussi bien dans les réunions d’église que dans les réunions laïques!) Alors qu’elle quittait la réunion en silence, je la suivais pour offrir réconfort et soutien. Je lui ai alors adressé (et l’ai parfois fait depuis) ​​une version (légèrement anglicisée) de ce titre: «Despotessa».

Notre Seigneur nous dit: « Vous aurez des tribulations dans le monde » (Jean 16:33). Le chemin de vie de sainte Angéline a montré à quel point ces mots s’appliquaient à elle. En fait, elle et son mari, St. Étienne (Stefan) Brancovic (communément appelé St. Étienne l’Aveugle) se qualifient pour figurer parmi les détenteurs de la Passion, c’est-à-dire les personnes (en particulier de statut royal) qui ont souffert la persécution ou la mort dans la manière de Christ. Ils manifestent la passion de notre Seigneur par leurs vies de foi, de patience et de vertu.

Le mari d’Angéline, Étienne, avait été aveuglé avec son frère Grgur en 1441 par le sultan Ottoman Murad II, leur beau-frère, qui croyait que Grgur, qu’il avait nommé gouverneur des terrains de la dynastie Brankovic au sud de la Serbie, avait entré dans un complot contre lui. Étienne fut brièvement le despote de Serbie après la mort de son père, Georges, mais fut déposé lorsque sa belle-sœur réussit à obtenir le trône ppur son gendre en 1459. Il se rendit ensuite en Albanie voisine, où il a été chaleureusement accueilli par le Voivode (titre héréditaire dérivé de « commandant militaire »), George (Dzhurad) Arianit Komneni, beau-père du célèbre souverain albanais Georges Skanderbeg (parfois appelé le père de Mère Angéline).

En 1461, Étienne épousa Angéline, la fille de Georges Arianit Komneni. Le mariage a duré jusqu’à sa mort en 1468. Ce n’étaient pas des années de paix. Peu de temps après leur mariage, ils ont émigré en Italie pour se protéger de l’occupation ottomane souvent brutale de la patrie serbe d’Étienne. Ils ont eu quatre ou cinq enfants. Leur fils, Jean (Jovan), finit par devenir le despote titulaire de la Serbie alors qu’il vivait en Hongrie. Un autre fils, Georges, renonçant à l’autorité laïque en faveur de son frère Jean, entra dans un monastère et prit le nom de Maxime. Il a finalement servi en tant que métropolite d’Ungro-Wallachie de 1508 à 1521 et a également occupé le titre d’archevêque de Belgrade. Jean et Georges sont tous deux commémorés en tant que saints.

Mère («Mayka» en serbe) Angéline a survécu à ses fils et à son mari. Elle est entrée au monastère de Krushol (qui a finalement été élevé au statut de « Lavra ») fondé par elle et a mené une vie monastique exemplaire jusqu’à son repos. Ses reliques incurvées, ainsi que celles de son mari et de ses deux fils, reposent dans ce monastère et ont été glorifiées par de nombreux miracles. Après avoir parcouru l’épineuse voie du martyre, elle a trouvé la paix et la joie avec les Anges, dont elle porte le nom et intercède pour sa patrie et le monde entier.