Неділя 8-ма. День Святої Тройці

Євангелія від Івана 7,37-52; 8,12.

Улюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми святкуємо велику та славну подію в житті Христової Церкви – зіслання Святого Духа на апостолів. Цей день був великим днем, бо зіслання Святого Духа на апостолів стало початком створення Церкви Христової на землі.

Прощаючись з учнями та потішаючи їх у розлуці перед своїми стражданнями і перед своїм Вознесінням, Ісус Христос обіцяв їм послати іншого Утішителя, Духа Святого: “Ви приймете силу, – говорить Господь, – як зійде Святий Дух на вас, і будете мені свідками в Єрусалимі та по всій Іудеї й Самарії, та навіть до краю землі” (Діян. 1,8).

Учні з глибокою вірою прийняли цю обіцянку, і, як свідчить Святий Апостол Лука, вони вернулися до Єрусалиму з великою радістю та надією, що вона здійсниться.

Після Вознесінням Господа нашого Ісуса Христа на небо, апостоли ввесь час перебували в Сіонській горниці в молитві, чекаючи з побожним хвилюванням зіслання їм Духа Утішителя.

Як говорить Святий апостол Лука, ранком у свято П’ятидесятниці в горниці, де перебували апостоли, “раптом почувся надзвичайний шум з неба, неначе від сильного вітру, і переповнив увесь дім, де вони сиділи.” (Діян. 2,2), повні надзвичайного трепету і побожного страху.

Не встигли вони ще отямитися від несподіваності цього явища, як сталося нове, – ніби вогняне полум’я освітили дім і розділені язики його показалися по одному на кожному із них (Діян. 2,3).

Апостоли спочатку не могли отямитися і здивовано дивилися на те, що відбувалося. Але швидко вагання їх розвіялися, коли вони відчули в собі можливість говорити різними, раніш невідомими мовами, і почуваючи в собі благодатну силу і радість.

Апостоли отримали дари Святого Духа, ті дари, про які говорив їм Божественний Учитель перед своїм вознесінням на небо. І почали говорити Апостоли різними мовами, як Дух давав їм промовляти (Діян. 2,4).

І проповідь їх була така успішна, що з тих, що слухав того дня, як промовляв апостол Петро, увірувало в Христа зо три тисячі душ. Сталася найвеличніша подія Зіслання Святого Духа на апостолів, яка дала початок існування Новозавітньої Церкви Христової.

До прийняття Святого Духа апостоли були слабі і мляві розумом. Високе вчення Спасителя раніш не завжди для них було зрозуміле. Навіть прості притчі викликали в них іноді нерозуміння.

Коли зійшов на них Дух Святий, в них зникли всі пересуди. Тайна відкуплення відкрилася перед ними в усій повноті і величі.

З простих неосвічених рибалок апостоли зробилися “ловцями людей”, з боязких і нерішучих – мужніми проповідниками розп’ятого Христа.

“По всій землі лунає мова їхня і по всьому світу – слова їхні” (Пс. 18,5), і тепер немає такого місця на світі, де не приносилася би хвала Богові, і де б не виливалися благодатні Дари Святого Духа.

Дух Святий сходить на всіх нас, віруючих, браття і сестри, і в таїнствах Святої Церкви. Коли ми не відчуваємо спасенних дій Святого Духа, то це тому, що ми самі не зігріваємо в собі цього благодатнього вогню, не стараємося підтримати Його в нас власними зусиллями.

“Коли хто Духа Христового немає, – говорить Святий апостол Павло, – той не Його. (Рим. 8,9)

Духові Святому присвоюється Божественним Писанням така сила, що без Нього, хоча б бажали ми спастися, не можемо. Віруюча людина найперше повинна знати дорогу до неба (Рим. 10,14). Цього знання досягають тільки через Духа Святого. Він наставляє нас на всяку істину (Ів. 16,13).

“Як дитину водять за руку, – пишуть Святі Отці, – так Дух Святий, Дух Премудрості “Котрий все досліджує” (Кор. 2,10) веде поступово від однієї істини до іншої.”

Улюблені!

Для нас, людей віруючих, найбільша радість і втіха, що Люблячий Господь Бог дбає про нас, і цей Бог – наш Отець. Наша радість і втіха, що Ісус Христос приніс нам з неба повну істину, що Він дав нам право на всиновлення Боже, відчинив знов нам небо, зачинене нашими гріхами.

Наша втіха і радість, що Дух Святий керує Церквою Божою, охороняє її та просвічує кожну віруючу людину. Тож частіше браття і сестри будемо благати Утішителя Духа Святого і просити Його благодатної допомоги:

Царю Небесний, Утішителю, Душе істини, що всюди є і все наповняєш,
Скарбе добра і життя Подателю, прийди і вселися в нас, і очисти нас від усякої скверні і спаси Милосердний, душі наші. Амінь.

Протоірей о. Ярослав!