Неділя 3-тя після П’ятидесятниці. Євангелія від Матвія 6,22-33.

Во ім’я Отця і Сина і Святого Духа! Дорогі брати і сестри. Крок за кроком нас Церква веде через Апостольський піст до пізнання великої і радісної її таємниці, а отже, і нашої перспективи в ній. Якщо в попередні неділі ми слухали євангельські уривки про покликання апостолів, про першу Церкву, згадуючи вихідний день у творенні Церкви – зіслання Святого Духа на апостолів, то сьогодні, у третю неділю по П’ятидесятниці, нам пропонується зазирнути в середину самих себе, зазирнути і побачити; чи ж маємо ми в середині те світло яке в день П’ятидесятниці Господь посилає нам (Мт. 6,22-23).

Євангелія під світлом розуміє, безперечно, благодатні Дари Святого Духа.

Вона повинна нас попереджати, зупиняти, якщо необхідно – викривати, осмикувати від будь-яких справ порочних і, навпаки, закликати до справ благочестивих. І якщо совість не виконується, якщо вона вбита, заглушена, або спалена, тоді що можна говорити про тіло, про всі справи, про все наше життя?

Це якийсь нонсенс, абсурд. І Господь допускає це протиставлення, бо совість в людині вбити до кінця не можна.

Її можна, як в каламутній воді приглушити, щоб її сигнали не доходили до свідомості, до розуму її.

Далі Господь говорить нам: “Не піклуйтеся про тіло ваше, у що одягнутися, або що пити або що їсти, але дбайте по правді Божій!” Тут знову Господь нам говорить про таке роздвоєння, наступаючому внаслідок забуття первісного покликання.

Бог створив людину для того, щоб по всій землі був рай. Але людина згрішила і втратила божественність. В людини почалось роздвоєння. І про цей стан, страшний – Господь попереджає в Євангелії; Він каже: “Людино, одумайся, твоя душа – вона, як Дух проста за своїм складом “Вона природна, правдива і не може роздвоїтися. Якщо ми зустрічаємо людину двояку, з “подвійним серцем”, то у нас відразу пропадає до неї будь-яка довіра. Від таких людей хочеться бути подалі, бо не знаєш, що від них чекати. Така людина також неугодна Богу.

Неможливо служити Богові і мамоні, земному гріховному світу, який увесь загруз в пристрастях і Господь пояснює “Як може людина одночасно служити двом панам? Або одного вона буде любити, а іншого ненавидіти, одному намагатися служити, а до іншого ставитися з погордою.”

У нас повинно бути одне завдання – головне, а все інше – другорядне. Так влаштована людина – таким Бог нас створив. Такою ж і простою створив Він і нашу душу, яка, якщо буде роздвоюватися то буде руйнувати сама себе.

Господь говорить: “Невже ви думаєте, що Отець Небесний, який вас створив не думає про ті проблеми, якими ви хочете поглинути себе повністю?” Подивіться на птахів небесних, як Господь їх живить, вони не сіють, не жнуть, а Отець Небесний дає їжу. Подивіться на квіти польові, як Господь їх одягає, так, що Соломон у всій своїй славі не вдягався так прекрасно.” Ми даруємо квіти, коли хочемо подарувати радість людям, тому, що квіти є земним відображенням краси небесної, створеної Богом.

Далі Господь говорить про польові квіти, які розцвітають і дарують красу всього лише кілька днів, опісля в’януть, перетворюючись за короткий час на труху. Господь одягає їх і, невже він не подбає про вас, щоб всі були взуті й одягнені, нагодовані і напоєні?

Ми чуємо слова про їжу, одяг, але мова йде не тільки про земні речі. Господь нам пропонує самого себе. Ось наша справжня їжа, до якої ми повинні прагнути і бажати насититися нею. І коли ми читаємо молитву: “Отче наш, хліб наш насущний даси нам на кожний день”, то Святі Отці кажуть: “Ми просимо Бога не тільки про ту їжу, якою ми наповнюємо своє тіло, але ми просимо, щоб Він нас сподобив свого Божественного Тіла і Крові. Тому треба прагнути причащатися якомога частіше, щоб зміцнювалися наші сили душевні і тілесні.

Не будемо уподібнюватися язичникам, що неосвідчені Святим Духом, що не мають поняття про Бога Отця, люблячого нас, про Сина Його, про Духа Святого.

Вони шукають тілесної радості і задоволення, а нас Господь закликає насамперед шукати Царства Божого, а все решту добавиться. Амінь!

Протоієрей о. Ярослав!