Неділя м’ясопусна, про Страшний суд
Євангелія від Матвія 25,31-46
М’ясопусна неділя – це вже останній день перед Великим постом, у якому дозволяється їсти м’ясо. Звідси і назва цієї неділі – м’ясопусна, що значить “відпущення, покинення м’яса”.
Вона ще має назву неділі про Страшний суд. Цього дня читається Євангелія, в якій Ісус Христос говорить про страшний суд та про вічну нагороду для праведних і вічну кару для грішних. Подіям страшного суду присвячено недільну службу. Вона намагається наповнити нас спасенним страхом, жалем за гріхи та вказати на необхідність добрих справ, передовсім милосердя.
Основною ключовою фігурою в цьому біблійному контексті виступає Ісус Христос – Син Божий, Милостивий і справедливий Суддя, Цар світу. Перед Яким відкриваються задуми людських сердець. Він зображається у вигляді Сина Людського, тобто в такому образі, в якому прийшов на землю заради спасіння інших.
Не слід пасивно очікувати Божого суду. Людина покликана працювати, примножуючи дари від Бога. Розмаїтність дарів дає людям можливість служити один одному. Головне у служінні Богу – людяність, милосердя і добрі справи.
Ісус говорить про страшний суд, який чекає на кожного із нас. Перший прихід Господа у смиренні, в приниженні, Він народився в яслах. А тепер вже йде великий прихід. Тоді Господь прийняв образ раба, тепер Він – Цар і Суддя всіх людей.
Перший прихід ми можемо споглядати у благочестивому спогаді. А от другий прихід, описаний Словом Божим у яскравих тонах, здатний потрясти наші душі, так що зрозуміємо, що в цьому житті ми ніби спали, затмаренні тілесним життям.
Про друге і славне пришестя Спаситель казав: ні ангели, ні Син Людський не знають часу, коли це станеться. Але ми повинні завжди бути готовими зустріти нашого Спасителя. Як кажуть св’яті Отці “Пам’ятай про смерть – і повік не згрішиш”.
Якщо ж ми уважно прислухаємось до слів Христових, то помітимо, що Ісус чітко вказує на справи милосердя кожного християнина. Одні із них стосуються тілесного милосердя, інші – духовного. І якщо вони не присутні в людині, то на неї чекає осудження у місці вічних страждань і мук грішних душ.
Тому кожний християнин повинен як слід обміркувати, яким життям він жив, до чого повинен прагнути, які допоміжні засоби потрібні до спасіння. І лише тоді, коли зважить добре і погане, – спробує зрозуміти свою мету та призначення на землі.
У своєму земному житті людина рано чи пізно відповідає за свої вчинки перед законом, перед суспільством, дає відповідь сама собі.
За виконаною роботою завжди йде розрахунок, за всякою зробленою справою подяка або догана. Саме так у визначений Богом час, хочемо ми того чи ні, всі повинні будуть відповісти за своє життя, за всі свої вчинки, і більше того – навіть за свої помисли.
Адже саме цей наш земний час Господь дає нам для того, щоб кожна людина мала можливість пізнати вічність, своє людське призначення, та Його, Божу, до нас благість і милість.
Прислухаймося ж до зову Святої Церкви, хоча б зрідка переходьте із стану безпечності в тверезість, згадуючи, що є Божий суд і на нас чекає праведний Суддя.
Ніхто із нас не знає, коли проб’є його остання година і коли кожен із нас зустрінеться із Богом, однак кожен із нас знає, що ця година є неминучою. А отже, згадуючи всі свої недобрі і злі справи, не залишається нічого іншого, як тільки надіятися на милість Господню і разом з псалмоспівцем царем Давидом взивати до Нього: “Помилуй нас, Боже по великій милості Твоїй”. Амінь
Протоієрей о. Ярослав.
