Неділя про блудного сина
Євангелія від Луки 15,11-32.
Слава Ісусу Христу. Мої дорогі брати і сестри, сьогоднішня неділя наближає і підготовлює нас до проходження подвигу Великого посту. Називається вона неділею про блудного сина. Свята Церква закликає всіх до покаяння, нагадуючи, що тільки істинне смирення і покаяння грішника відкриває дорогу до Бога, і Господь, як люблячий Батько, обнімає нас і прощає найтяжчі гріхи.
Приклад такого безмежного Божого милосердя ми можемо побачити в сьогоднішньому Євангельському читанні.
Господь Ісус Христос дуже часто викладає Своє спасительне вчення, розповідаючи притчі — повчальні розповіді, у яких на життєвих прикладах вказується шлях до вічного життя. Сьогодні ми з вами вислухали одну із таких розповідей Божественного Вчителя.
Отже, у одного чоловіка було два сини. Під образом чоловіка в цій притчі мається на увазі Бог. В образі двох синів показуються грішники і уявні праведники — книжники та фарисеї.
Молодший син, який очевидно досяг вже повноліття, але, звичайно, ще недосвідчений, легковажний, просить виділити йому належну частину батьківського майна. Треба зазначити, що за законом Мойсеєвим він мав отримати третю частину батьківського майна, а старший брат отримував дві частини.
Після отримання великої спадщини молодший син захотів пожити самостійно, як бажала того розбещена його душа. І ось він відправився в далеку дорогу і розтратив отримані від батька статки, живучи розпусно, блудно з такими жінками. Так само і людина наділена від Бога даруваннями духовними і тілесними, відчувши потяг до гріха, перестає перейматися Божественним законом, відкидає життя по волі Божій, віддається беззаконню і духовне гине, дбаючи лише про своє охоплене багатьма пристрастями і похотями тіло, забуваючи про безсмертну душу, марнує всі ті дари, якими наділив її Господь.
Дуже часто Бог посилає грішникові, який віддаляється у своєму гріховному житті від Небесного Отця, ніби у якусь невідому, далеку країну, випробовування, хвороби і страждання, щоб змусити його схаменутися.
І коли цей молодий чоловік впав у безодню гріха, тоді для його душі «настав великий голод». І він, втративши благодать Небесного Отця, тобто розтративши все багатство чеснот, якими, як дорогоцінними каміннями, прикрасив його Люблячий Батько-Творець Неба і Землі, він почав ревно служити бісам різноманітними утіхами, звеселяючи своє тіло і забуваючи про душу.
Святі Отці навчають нас, що кожен грішник, коли прив’язується до якого-небудь предмету, через який задовольняє свою гріховну пристрасть, нерідко доводить себе до самого принизливого стану. Починає «пасти свиней», тобто наче раб служить страстям і похотям, які навіюються духами злоби піднебесної і полонять душу.
Христос невипадково вказав на те, що цей нещасний став свинопасом, адже пасти свиней було найпринизливішим для справжнього іудея, бо закон Мойсея зневажав свиней, як нечистих тварин. Цим Спаситель показує вкрай тяжкий стан цього грішника, оскільки йому навіть ріжків, якими годують свиней, ніхто не давав.
І цей блудний син опам’ятався, усвідомив свій плачевний стан і ніби прокинувся від гріховного сну. Подібно до хворого, який одужуючи після тяжкої хвороби, що супроводжуючи втратою свідомості, приходить до тями, і в ньому прокидається совість.
Отямившись, він побачив і зрозумів всю тяжкість свого стану і почав шукати спосіб вийти з нього. Він міркував: «встану, піду до Батька мого і скажу Йому: Батьку – згрішив я перед небом і перед Тобою, вже не достойний зватися твоїм сином: прийми мене, як одного з наймитів Твоїх».
В цих словах ми бачимо вираз смирення і свідомості своєї негідності, якими завжди супроводжується щире покаяння грішника, і вираз глибокої любові до отчого дому, і згоду хоча б на найважчих умовах бути прийнятим до батьківської оселі.
Святитель Іоан Золотоустий говорить, що: «Ніколи Бог не відкидає щирого каяття, але навіть якщо хто дійшов до крайньої порочності, а потім вирішив знову повернутися на шлях чесноти, і того Він приймає, і наближає до Себе, і робить все, щоб привести його до колишнього і навіть кращого стану».
І ось ми бачимо, як старий Батько, здалеку побачивши Свого сина, біжить йому назустріч, обіймає і цілує його, наказує взути і одягнути його в найкращу одіж і влаштовує на честь його повернення святковий бенкет. Тут Спаситель показує нам, як з невимовної любові до грішника, що кається, Милосердний Господь приймає його покаяння.
Милосердний Батько простив свого блудного сина, заколов теля годоване. Теля вгодоване і бенкет — під телям розуміється євхаристія: це образ Христа, який у жертву принесений за наші гріхи, і від споживання Його тіла ми отримуємо Благодать Божу. «Бенкет» — Божественна Літургія, таємна вечеря в Царстві Небесному, яку ми звершуємо.
Образ старшого сина є живим прикладом книжників і фарисеїв…
Пам’ятаймо, що Господь, як люблячий Батько, готовий знову, знову нас омивати, очищати і підносити на ту висоту, з якої ми щоразу падаємо після того, як єднаємося з Ним.
Тому взиваймо до Милосердного Отця Небесного: «Господи, не позбав нас небесних Твоїх благ. Господи, визволи нас від вічних мук, словом чи ділом згрішили ми, прости нам, ми як люди згрішили. Ти ж, як Бог Щедрий, помилуй нас». Амінь.
Протоієрей о. Ярослав.
