Неділя 23-та після П’ятидесятниці
Євангеліє від Луки 8, 26-39.
Дорогі брати і сестри!
Сьогодні Свята Євангелія розповідає нам про чудесне зцілення біснуватого у краю Гадаринськім. Це місце знаходилось на іншому боці Галилейського моря, серед язичників. Там жили люди, далекі від віри Ізраїля, але саме туди Христос вирушив — щоб показати, що Його любов і спасіння не мають меж.
Коли Ісус зійшов на берег, Його зустрів чоловік, одержимий злими духами. Він жив серед гробів — тобто серед мертвих, і нікого не підпускав до себе. Його сила була надлюдською, але це була сила темряви, не Божа. Ніхто не міг ні зв’язати його, ні допомогти йому.
Це — страшна картина: людина, створена на образ Божий, стала знаряддям зла, втратила образ і подобу, втратила спокій, втратила людське життя.
І ось приходить Христос. Біси впізнають Його і вигукують: «Що Тобі до нас, Ісусе, Сину Божий? Чи прийшов Ти мучити нас передчасно?»
Дивно, але біси визнають те, чого часто не визнає людина: вони визнають Ісуса Сином Божим. Вони вірять, але тремтять. А скільки сьогодні людей живе так, ніби Бога нема…
Коли Ісус дозволив нечистим духам вийти і ввійти в стадо свиней, ті свині кинулися з урвища в море і потонули. Це символічно: зло завжди несе смерть, навіть якщо на початку здається прибутковим чи вигідним.
Але найцікавіше відбувається потім. Мешканці міста приходять, бачать зціленого чоловіка і одягненого, спокійно сидячого біля ніг Ісуса — і замість радості просять Його відійти. Їм шкода своїх свиней, своїх втрат, вони бояться Божої сили. Їхні серця не готові прийняти правду, бо вона потребує переміни.
І це, брати і сестри, велике застереження для нас: щоб ми не вигнали Христа зі свого життя через страх втратити земне.
Той же чоловік, який був зцілений, просив: «Господи, дозволь мені йти з Тобою!» Але Христос відповів: «Повернись до дому твого і розкажи, що Бог зробив тобі». Він стає першим місіонером серед язичників. Його життя — це найкраща проповідь. І кожен із нас також покликаний бути таким свідком: не лише говорити про Бога, а показувати Його дію у своєму житті — як Він нас змінив, як зцілив, як підняв із гріха.
Дорогі браття і сестри! Біснування — це не тільки стародавнє явище. І сьогодні в серці людини може оселитися нечистий дух — не обов’язково в такій формі, як тоді, але через гнів, ненависть, розпач, алкоголь, гординю, байдужість. І кожен з нас потребує зустрічі з Христом, який один може вигнати зло, повернути мир і любов у серці.
Христос приходить і до нас — у наше життя, у наші скорботи, у наші «гроби» минулих гріхів — щоб сказати: «Вийди! Не живи серед мертвого. Повернись до життя!»
Нехай ця Євангелія навчить нас:
- Не боятися Божої сили.
- Не триматися за земне, коли Господь торкається нашого серця.
- Свідчити про Нього всім своїм життям.
Бо справжнє чудо — не лише вигнання бісів, а відродження людської душі.
Хай же Господь очистить наші серця від усякої нечистоти і дарує нам мир, який перевищує всякий розум.
Амінь!
Протоієрей о. Ярослав.
