Неділя 22-га після П’ятидесятниці
Євангеліє від Луки 16, 19-31
Слава Ісусу Христу!
Улюблені у Христі браття і сестри, в сьогоднішню неділю Православна Церква, як любляча Мати, пропонує нам дуже повчальне Євангельське читання — історію про багача і Лазаря.
Ця Євангельська притча, за словами святого праведного Іоана Кронштадського, є хорошим повчальним уроком для всіх невіруючих людей, що заперечують існування людських душ після смерті, дійсне буття вічного вогню і вічність мук нерозкаяних грішників і також майбутнього блаженства. І, дійсно, дуже часто люди не замислюються над смислом свого життя, для чого вони приходять у цей світ. Живуть, не думаючи про майбутній суд і відплату, яка чекає на кожного.
Ми з вами, улюблені, повинні пам’ятати, що всім своїм буттям маємо завдячувати своєму Творцю, котрий з нічого сотворив увесь світ видимий і невидимий і дає нам життя.
Все, чого ми досягаємо, і все, що маємо в житті, — дається нам Богом. Про це, на жаль, забув євангельський багач, який в духовній бездіяльності марно проводив дні свого життя, навіть не помічаючи біля себе страждання убогого Лазаря.
Як стверджує блаженний Феофілакт, єпископ Болгарський: «Господь бажає цією притчею навчити нас добре розпоряджатися довіреним нам багатством». По-перше, ми навчаємося того, що ми не володіємо багатством і різними статками, адже нічого власного не маємо, а лише керуємо чужим добром, ввіреним нам нашим Владикою і Господом. По-друге, якщо ми чинимо в управлінні багатством не за благою волею Владики, то ми негідні, недбайливі управителі, адже ввірене нам добро марнуємо, живучи за власними забаганками і задоволеннями.
Господь в цій притчі не осуджує багатого за його багатство, а викриває неправильне використання ним благ, дарованих Богом. Багатство не було перепоною для спасіння багатьох святих угодників Божих. Згадаймо, скільки в історії було благовірних царів і цариць, князів і княгинь, вельмож і заможних людей. Вони вміло використовували довірене багатство і отримали від Господа вінці нетління у Царстві Небесному.
Разом з тим, убогість не є запорукою нашого спасіння, адже не всі убогі, котрі жили на землі, стали святими. Спаситель ставить в приклад убогого Лазаря за його смиренність, за те, що той не нарікав на Бога за свою гірку долю, а з терпінням переносив страждання, біль, зневагу і сльози, бажаючи благ небесних, і ось, він і досяг цих благ.
Святитель Миколай Сербський навчає, що: «Багач потрапив в пекло не тому тільки, що був немилосердний до Лазаря, а й тому, що легковажним життям подав приклад своїм братам і цим і їх погубив, проклавши їм дорогу в пекло. А спокуса є страшний гріх: посковзнутися самому і повести за собою інших — значить заслужити незрівнянно більш тяжкий осуд, ніж людина, яка лише сама послизнулася».
Тому пам’ятаймо про те, що своїм життям і поведінкою ми не повинні бути спокусою для інших, а навпаки, жити так, щоб люди, бачачи наші добрі справи, прославляли Отця нашого Небесного. Носити тягарі один одного, щоб здійснити закон Христа.
Дорогі брати і сестри! В біді і в радості, в здоров’ї і в хворобі, в багатстві і в бідності ми повинні пам’ятати про те, що це життя — лише переддень вічності, і готувати себе до безсмертя. Нам слід пам’ятати, що після завершення земного життя буде безнадійно пізно щось міняти і виправляти.
Тому, вислухавши сьогоднішню притчу, навчімося з неї премудрості, осягнімо, що є головним для людини, для її спасіння. Відкриємо свої серця для Воскреслого Христа, щоб, керуючись заповідями Господніми, під благодатним покровом Святої Церкви Православної змогли ми осягнути Царство Небесне і почути від свого Владики і Творця довгоочікувані слова: «Прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25:34).
Амінь!
Протоієрей о. Ярослав.
