Неділя 27-ма після П’ятидесятниці, святих праотців
Євангеліє від Луки 14, 16-24
«Подивіться, браття і сестри, хто ви, покликані: не багато з вас мудрих по плоті, не багато сильних, не багато благородних; але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, — для того, щоб ніяка плоть не хвалилася перед Богом» (1 Кор. 1:26-29).
За дві неділі до Різдва Христового Свята Православна Церква підготовляє нас до достойної зустрічі Великого Свята — Народження Бога на землі, згадуючи святих праотців, які жили до цієї Величної Події. Церква ставить в приклад нам їхнє життя, бо старозавітні пророки та благочестиві люди з твердою вірою очікували пришестя Спасителя на землю, Який викупить людство від гріхів. Та в той же час, коли невелика кількість благочестивих людей з трепетом чекала Месію Христа і прийняла Його, більша частина богообраного ізраїльського народу знехтувала турботою про своє спасіння, лишила себе надії на вічне блаженне життя.
Святий євангелист Лука повіствує нам про те, як Ісус Христос перебував у одного фарисейського начальника, і під час трапези хтось із присутніх сказав: «Блаженний, хто хліб споживатиме в Божому Царстві» (Лк. 14:15).
На що Господь всім присутнім сказав так:
«Один чоловік зробив велику вечерю і запросив багатьох. І послав він свого раба за настання часу сказати запрошеним: “Ідіть, бо вже наготовано”. І почали усі відмовлятися, немовби зговорившись.
- Перший сказав йому: “Поле купив я і маю потребу піти та оглянути його. Прошу тебе, вибач мені!”
- А другий сказав: “Я купив собі п’ять пар волів і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач мені!”
- І знову інший сказав: “Одружився ось я, і через те я не можу прибути”.
І вернувся той раб, і господареві своєму про все розповів. Розгнівався Господар тоді та й сказав до свого раба: “Піди швидко на вулиці та провулки міські і приведи сюди вбогих, і калік, і сліпих, і кривих”.
І згодом раб повідомив: “Господарю, сталося так, як звелів ти, та місце є ще”.
І сказав Господар рабові: “Піди на дороги та на роздоріжжя та й переконай прийти, щоб наповнився дім мій. Кажу бо я вам, що жоден із запрошених мужів тих не покуштує моєї вечері… Бо багато покликаних, та вибраних мало”» (Лк. 14:16-24).
Під образом доброго господаря в цій притчі розуміється Небесний Отець, який постійно кличе людство на свою вечерю, тобто в Царство Небесне, уготоване від створення світу, в яке можна ввійти через прийняття віри в Спасителя Ісуса Христа. Рабом, по тлумаченню Святих Отців, в цій притчі являється Ісус Христос, який прийняв образ раба заради нашого спасіння, Який завжди закликає нас: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я заспокою Вас».
Перш за все, ця притча відноситься до іудеїв, які протягом багатьох століть готувалися Божественним Промислом до прийняття Спасителя і вступу в Церкву Христову. Проте через своє невірство, по захопленню життєвою суєтою і гріховними задоволеннями, не схотіли євреї з’явитися на шлюбний бенкет Сина Божого, не ввійшли в лоно Святої Церкви, в той час як і сам Він, Наречений, і друзі Його, святі апостоли і пророки, закликали їх на шлях покаяння і спасіння.
Після того, як звані виявилися негідними шлюбного бенкету, слуга Божий по велінню свого Господаря запрошує на бенкет всіх убогих, калік, кривих та сліпих, тобто язичників, які з вдячністю відгукнулися на запрошення увійти на бенкет і бути учасником великої вечері.
Під убогими і бідними можна впізнати людей з недоліками душі, заблудших в гріхах та пристрастях, та які відгукнулися на поклик Господа покаянням і першими йдуть до Царства Небесного.
Ця притча також актуальна для сьогодення, адже пристрасть до земного, до багатства, до задоволень світу цього, заглушують голос Господній в нас, який кличе до покаяння. Але ж згадаймо віру старозавітніх святих праотців, їх вірність Богу, трепет, з яким вони очікували прихід Христа. Відвернімося від гріха, очистимо себе покаянням, поєднаємось з Господом в Святому Причасті, щоб свята Різдва Христового зустріти з чистою совістю і в духовній радості від усього серця взивати разом з ангелами народженому у Вифлеємі Богодитяті: «Слава во вишніх Богу, мир на землі, і в людях благовоління…»
