Дорогі брати і сестри!
Сьогодні, звершуючи панахиду, ми молитовно згадуємо героїв Крут-юних студентів і курсантів, які 29 січня 1918 року біля станції Крути стали на захист молодої Української Народної Республіки. Їх було небагато, вони мали обмежений військовий досвід, але мали те, що є найціннішим, – любов до своєї Батьківщини і готовність жертвувати собою заради її свободи.
Їхній подвиг став символом: коли на карту поставлено долю народу, навіть молодість не є перешкодою для мужності. Крути нагадують нам, що незалежність України ніколи не давалася легко і завжди була виплакана жертвою кращих синів і дочок нашого народу.
Сьогодні, через понад сто років, ми з болем і водночас з надією говоримо про те, що ця боротьба триває. На східних і південних напрямках України наші герої-військові, добровольці, медики – захищають волю, життя і гідність українського народу. Як і під Крутами, вони часто платять за це найвищу ціну.
Тому поминаючи героїв минулого, ми молимось і за героїв сьогодення: за полеглих воїнів, щоб Господь упокоїв їхні душі. Нехай пам’ять про Крути зміцнює нас у вірі, єдності та надії на перемогу правди.
Вічна пам’ять усім, хто віддав життя за Україну.
Слава Україні і її героям!
Протоієрей о. Ярослав.
