15-та Неділя після П’ятидесятниці.
Євангелія від Івана 3, 13-17
Слава Ісусу Христу! Дорогі брати і сестри!
Сьогодні ми чуємо надзвичайно важливі слова Господа нашого Ісуса Христа:
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”.
Мабуть, важко знайти у Святому Письмі слова, які б так коротко і так глибоко передали саму суть нашої християнської віри.
Бог полюбив нас із нашими слабкостями, падіннями, помилками і гріхами. І ця любов Божа не залишилася лише словами.
Євангелія говорить нам: “Дав Сина Свого Єдинородного”.
Ось у чому велич Божої любові: Бог не просто говорить, що любить людину – Він віддає заради її спасіння Свого Сина.
Христос приходить у цей світ, приймає людську природу і добровільно йде шляхом смирення, страждання і Хреста.
І тому, коли дивимось на Хрест Господній, ми повинні бачити не тільки страждання. Ми повинні бачити любов.
Хрест говорить кожному із нас:
Бог тебе не залишив.
Бог тебе не забув.
Бог любить тебе.
Саме тому Хрест, який колись був знаряддям ганебної страти, через Христову жертву став для християн знаком перемоги над злом і смертю.
Ми сьогодні носимо Хрест на грудях. Ми хрестимось перед молитвою. Хрестимось, коли приходимо до храму. Хрестимось, коли виходимо із дому.
Але сьогодні Євангелія ставить перед нами важливе запитання:
Чи живемо ми відповідно до того Хреста, який носимо?
Бо можна носити хрест на грудях і водночас носити в серці образу.
Можна часто хреститися і водночас не хотіти пробачити.
Можна стояти у храмі й молитися за мир, але не мати миру у власному серці.
Можна говорити про любов Божу, але самому не хотіти любити ближнього.
Тому Христос закликає нас не просто дивитися на Його Хрест, а йти за Ним.
Що означає взяти свій хрест і йти за Ним.
Це не обов’язково великі страждання.
- Іноді наш хрест – це терпеливо пережити труднощі.
- Іноді – пробачити людину.
- Іноді – попросити пробачення.
- Іноді – допомогти тому, хто слабший.
- Іноді – не відповісти злом на зло.
- Іноді – залишитися вірним Богові тоді, коли навколо нас багато байдужості.
Саме так ми відповідаємо на Божу любов.
Особливо сильно ці слова звучать для нас сьогодні. Ми живемо у час, коли багато людей несуть важкі хрести.
- Хтось переживає хворобу.
- Хтось втратив близьку людину.
- Хтось далеко від дому.
- Хтось живе у страху за своїх дітей.
- Хтось чекає звістки від рідної людини.
- Хтось просто втомився від випробовувань.
І в такі моменти може виникнути питання:
“Де Бог? Чи бачить Він мої страждання?”
І тоді нам потрібно подивитися на Хрест. Бо Хрест – це відповідь Бога людині.
Я з тобою.
Я бачу твої страждання.
Я не залишив тебе.
Христос Сам пройшов через біль і смерть. Але смерть не перемогла Його. Тому й наші страждання не є останнім словом.
Останнє слово належить не смерті, а життю.
Не злу, а добру.
Не ненависті, а любові.
Бо Христос воскрес.
І саме тому сьогоднішнє Євангеліє говорить нам:
“…щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне”.
Тому, коли нам важко – дивімось на Хрест.
Коли нас охоплює страх – дивімось на Хрест.
Коли хочеться опустити руки – дивімось на Хрест.
Коли важко пробачити – дивімось на Хрест.
І пам’ятаймо.
Христос не залишив нас.
Він пройшов через смерть і воскрес.
Тому і ми, якщо будемо триматися Христа, не повинні втрачати надії.
Нехай Господь допоможе кожному з нас нести свій хрест із вірою, смиренням і любов’ю.
Нехай укріпить наших захисників.
Нехай збереже наших дітей і родини.
Нехай утішить тих, хто плаче.
Нехай допоможе тим, хто сьогодні втратив надію.
І нехай якнайшвидше дарує нашій Україні справедливий і переможний мир.
А найбільше – нехай допоможе нам ніколи не забувати слова сьогоднішнього Євангелія:
Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Єдинородного, щоб кожен, хто вірує в Нього, не загинув, але мав життя вічне. Амінь!
Протоієрей О. Ярослав
