Неділя 2-га Великого посту. Свт. Григорія Палами. Євангелія від Марка 2,1-12.

Моє вітання дорогі брати і сестри з недільним днем! Слава Ісусу Христу! Дякуючи Милостивому Богу, досягли ми з вами другої неділі Великого Посту. Протягом підготовчих неділь до Великого Посту Церква Христова, як любляча матір, через слова Христа, через євангельські приклади закликала нас глибоко подивитись на своє особисте життя, щоб зрозуміти, що саме потрібно у ньому виправити, за що просити прощення.

Було наголошено нам на важливості віри: як Господь по вірі простив Закхея, як Господь по вірі прийняв смиренну молитву митаря, як Господь прийняв у батьківський дім та в обійми блудного сина, котрий покаявся. А нині нова пора, час Великого Посту і впродовж цих неділь, які немов по східцях вестимуть нас до зустрічі та духовного святкування Пасхи Христової, ми будемо чути не про себе самих, а про те, що благодать Господня звершила над людьми, які зуміли покаятись, які змогли усіма помислами та душею звернутися до Бога і що над ними звершив Господь.

І ось сьогоднішній недільний день присвячено молитовного спомину святителя Григорія Палами. Святителя, котрий жив у 14 столітті і своїми подвигами досягнув такої святості, що Господь постійно був з ним. Одного разу з уст проповіді одного святителя чув таке порівняння, що означає, що Господь постійно був з ним.

Усі бачили як накаляється залізо, стає червоним, бо тоді у ньому перебуває вогонь. Ось так і Свв. Григорій проникнувся настільки подвигами і у молитві… і у пості, що Господь постійно перебував у ньому.

Для усіх нас це гарний приклад дорогі мої. Ми також люди із плоті, немічні, але Господь кличе нас до праведності, до святості і усвідомлюючи свою немічність, свою гріховність, часто і ми запитуємо: а хто ж тоді може спастись? І відповідь у Євангельських словах знаходимо: “Неможливе людині, можливе у Бога” (Луки. 18.27).

Людина, яка кається, яка для виправлення робить добрі діла благочестивим життям, постом та молитвою привертає до себе благодать Божу, і благодать, входячи у серце, у душу людини проймає усе єство, як вогонь проймає залізо. Саме у святителя Григорія Палами вчення про благодать є серцевиною його трудів.

Дуже детально, вивчивши досвід церкви Православної, її святих, подвижників, а особливо подвижників Афонської гори, серед яких він жив, святитель, навчав, що благодать — це нетварна Божественна дія, через яку Бог проявляє себе до занепалої, грішної людини, а людина за допомогою благодаті долає у собі гріховне начало досягаючи спасіння. У святителя є такий вислів, що через дію благодаті Божої, ми стаємо богами по благодаті.

І ось ми з вами, перебуваючи у періоді Духовної Весни, тобто Великого Посту, через усі свої зусилля і бажання подолати у собі гріховність, використовуємо для себе досвід Церкви, її угодників, подвижників. А засобами для цього є таїнства Церковні: покаяння, євхаристія молитва та стримання, що виражає сутність посту.

Кожного разу молячись до Господа, сподіваємось отримати благодать Його, тому що, як писав ап. Лука у книзі Діянь: “Та ми віримо, що спасемось благодаттю Господа Ісуса.”

Але щоб отримати цей дар, потрібно вірити. Саме тому хочу звернути і акцентувати вашу увагу на сьогоднішньому прочитаному Євангелії про зцілення розслабленого у Капернаумі.

Одного разу, перебуваючи у цьому місті, Господь проповідував у одному домі. Як і завжди біля Христа бажаючих почути Його проповідь була сила силенна людей і відповідно дім був переповнений. У цей час четверо друзів, почувши, що у їхньому місті проповідує Спаситель, принесли для сцілення свого розслабленого товариша, принесли з вірою, що Христос почує і допоможе, і з любов’ю до свого стражденного брата.

Зрозумівши, що через натовп їм не пройти, вони піднялися на крівлю дому, де проповідував Христос, розібрали і спустили хворого на ношах до кімнати, де перебував Ісус: “Христос побачивши віру їх — сказав розслабленному: прощаються тобі гріхи твої, вставай, візьми твої ноші і йди здоровий.”

Але не тільки віра спонукала друзів до дій, це і любов до свого страждаючого друга.

Скільки навколо нас нужденних людей. Особливо у цей страшний час, коли наша Україна потерпає від болю та страхіття війни. Наша посиленна молитва, наші милостині, наша допомога не тільки матеріальна, але й духовна, словом і ділом. Ось наш екзамен на нашу віру і любов до ближнього.

Часто ми чуємо заклик і прохання “помолись за мене”. І інколи нам здається, як це просто, став перед Богом і згадав чужу потребу і попросив Спасителя щось зробити.

Тут ми повинні зрозуміти і побачити більше: молячись за інших, ми стаємо для них заступниками і покровителями, співстрадальцями.
Один одного тягарі носіть і так виконаєте закон Христа.

Сьогодні про це нам і оповідає євангельська розповідь: полюбили і потрудились, увірували і відкрили шлях у царство Боже.

І для кожного з нас це відкрито можливе. Більше того, якщо ми Христові, то зобов’язані це робити, бо ми християни.

Сердечно вітаю вас, дорогі брати і сестри, ще раз з сьогоднішнім недільним днем. Попереду ще прийдешні дні посту, ще багато буде нам приведено у приклад життя угодників Божих.

Молімо Милосердного Бога, щоб укріпив нас, вислухав наші благання, молитви наші, нашу біль скорботи за нашу країну та її вірних дітей. І по молитвах угодників Божих та святителя Григорія Палами, святих преподобних отців Києво-Печерських, пам’ять яких також сьогодні згадує наша Церква, поєднає нас усіх між собою братерською любов’ю для спасіння наших душ.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа та любов Бога і Отця і причастя Святого Духа, нехай буде з усіма вами. Амінь!

Протоієрей о. Ярослав!