Святе Богоявлення. Хрещення Господа Бога і Спаса Нашого Ісуса Христа.
Євангелія від Матвія 3,13-17.
Назва цього свята надихає нас думати про факт Божого явлення. Як, де і для кого Він з’явився?
Святе письмо дуже виразно пише, що “Ісус прибув із Галілеї на Йордан”, аби хреститися. Дослідники Святого Письма навчають, що Спаситель пішки пройшов 96 км до річки Йордан. Христос став у Йордані, у його водах, і це давно передбачував автор псалмів, бо написано таке про дивну поведінку води: “Що з тобою, море, що ти кинулось тікати, і з тобою Йордане, що ти назад повернувся” (пс.)
Побожний автор псалмів хоче відобразити несумісність акту хрещення і Божого Сина, котрий мов грішник, зайшов у воду і наближався до святого Івана Хрестителя, щоб охреститися.
Звичайно, Іван боронився, щоб не виконувати цього, пробував пояснити Ісусові, що це йому потрібно в Нього хреститися, але Спаситель повідомляє, що в такий спосіб їм треба здійснити всяку правду. Ось так спокійно мудрі і Божі мужі вирішують питання.
Через хрещення Спаситель прирівняв себе до тих, хто подібно, як і Він, входив у воду та наближався до Івана, щоб охреститися. Але ще в цьому акті хрещення, сталося щось неймовірне: розкрилося небо, на Божого Сина став сходити Святий Дух у вигляді голуба, що помазав Месію; також пролунав голос Отця із неба “Це Син мій любий, що Його Я уподобав (Мт. 3,17)
Голос Отця, що почули присутні там люди, був важливим свідченням, що він приходить із неба. В Ісуса були два свідки: голос із неба та пророцтво святого Івана Хрестителя.
Отже, у такий спосіб людям об’явилася Пресвята Тройця, а з нею Син Божий-як друга особа Божа, котрий не переставав бути Богом, хоч прийняв тіло людське. Це незвичайна подія, дуже важлива для всіх народів землі, у котрій сам Бог Отець став свідком для свого Сина, де з’явився також і Святий Дух, що ширяв, мов голуб, у небесних просторах, а Божий Син стояв разом із людьми на березі ріки й скромно прийняв свідчення про себе.
Важливо для нас, аби ми знали й були твердо переконані, що Ісус Христос-Бог, один із Пресвятої Тройці. Збагнути до кінця, хто такий Бог, нам неможливо, бо ми люди, Його творіння, нам вистачить знати стільки, скільки знаємо, щоб бути спасенними та вічно щасливими.
До Никодима Христос промовив так: “Коли хтось не вродиться з води та Духа не спроможе увійти у Царство Боже.”
Ми з вами відроджені з води і Духа, коли прийняли таїнство Святого Хрещення, але це відродження має тривати через звільнення себе від різного способу провин, котрі ранять нашу душу протягом життя. Христос залишив для нас інше таїнство-покаяння, з котрого маємо часто користати, або продовжувати освячувати свою душу через каяття за наші провини.
Господь залишив нам різні свідчення вірності, як колись давав вибраному народові знаки на небесних просторах. Пригадаймо сьогодні, коли говорили про хрещення Ісуса, силу Бога, у котрій відроджуємось; про союз між Богом і Ноєм, залишений після потопу “як лук у хмарах” веселка на небі, котру бачимо після дощу, чи в інший час, має пригадувати нам Завіт Бога, що обітцяв не губити більше людей за невірність Йому.
Це не означає лише випаровуваність води й утворення певної кольорової дуги-веселки, ця дуга має нагадувати нам вірність Бога людям і надихати нас бути завжди вірними Богові.
Піднесімо очі вгору, щоб бачити знаки, котрі залишає нам Творець, як знаки, що надихають нас для нашого освячення і спасіння.
Нехай свято Богоявлення, пам’ять хрещення Ісуса в Йордані, надихає нас до вірності Богові, до вдячності Йому за Його стихії, котрі Він покликав не просто для існування. Одна із стихій-вода-підтримує в нас життя, є складником нашого тіла-взагалі, без неї неможливо уявити собі життя. Тому бережливо ставимось до води, бо в ній знаходимо і життя, і здоров’я.
Не забруднюймо її, бо в ній хрестився Господь. Із вдячністю користаймо з неї, бо її існування встановлено Богом. Стихія слухається Бога, виконує Його розпорядження-будьмо й ми, як духовні особи й наділені розумом створіння, слухняні волі нашого Небесного Отця. Амінь!
Протоієрей о. Ярослав!
