Неділя 7-а після П’ятидесятниці
Євангелія від Матвія 9,27-35
Господь наш Ісус Христос народився від Діви Марії, прийшовши в цей світ, щоб спасти душі наші. Він прийшов, щоб відкрити небо для нас. У символі віри ми визнаємо, що Син Божий зійшов із небес задля нас і нашого спасіння.
Перебуваючи на землі, Господь прощає людям гріхи, випробовує їхню віру, дає зцілення для душі і тіла.
Ось і сьогодні ми чуємо, як до Христа, який виходить з дому Яіра, кричать двоє сліпців, просячи про помилування.
Ісус наче не чує їхніх криків і прямує до будинку. Проте сліпці виявляються наполегливими, тож коли їх вводять у дім, Ісус запитує: «Чи віруєте, що я можу це зробити?» Вони відповідають Йому: «Так, Господи!» Тоді Він доторкнувся до очей їхніх і сказав: «За вірою вашою нехай буде вам. І відкрилися очі їхні» (Мф. 9,28-30).
Після цього Христос виганяє біса із німого біснуватого. Люди, які були свідками цих чудес, дивувалися і говорили, що ніколи такого не бачили; вони розуміли, що звичайна людина такого зробити не може.
Дарування зору сліпим, мови німому, повернення до життя померлої дівчини — показало людям, що Господь володіє і над немочами людини. Все у Божій владі, головне, щоб людина вірувала, тоді Бог може дарувати все, що їй на потребу. Господь каже: «Просіть і дасться вам; шукайте і знайдете; стукайте і відчинять вам. Бо кожен, хто просить, одержує, і хто шукає, знаходить; і тому, хто стукає, відчиняють» (Мф. 7,7-8).
На жаль, сучасна людина не завжди тягнеться до Бога і прагне зустрічі із Ним так, як цього бажали двоє сліпців. Світ навколо нас засліплює і манить до земного, а не до духовного, тому навколо бачимо безліч фізично зрячих, але духовно сліпих людей.
Віра має бути сонцем, що освячує душу, віра для нас має бути лікарем, що лікує нашу природу, зіпсовану гріхом. Вірити — це повністю приймати за правду те, що нам об’являє Господь. Довіра до Нього має бути на першому місці, а віруючій людині можливо — все.
Святий Амбросій дає таке повчання:
Христос є для нас усім!
Бажаєш вилікувати рану — Він є лікарем!
Маєш спрагу — Він є джерелом!
Пригноблює тебе тягар гріхів — Він тебе виправдає!
Потребуєш помочі — Він є силою!
Боїшся смерті — Він є життям!
Бажаєш дістатися до неба — Він є дорогою!
Втікаєш від темряви — Він є світлом!
Шукаєш їжу — Він є пожива!
Тому, спробуйте і подивіться, який добрий Господь!
Щаслива людина, яка надіється на Нього!
Сьогодні, замислюючись над своїм життям, подбаймо, щоб ми позбулися духовної сліпоти, щоб відкрилися очі нашого серця до пізнання Творця, щоб могли достойно викликнути словами євангельських сліпців: «Помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!» (Мф. 9,27). Амінь!
Прот. о. Ярослав!
