Неділя 4-та після П’ятидесятниці
Євангелія від Матвія 8,5-13
Улюблені во Христі брати і сестри, сьогодні нам було запропоновано дивне євангельське благовістування про чудесне зцілення Господом нашим Ісусом Христом слуги римського сотника.
Господь наш Ісус Христос під час свого земного життя звершував багато чудес: воскрешав мертвих, декількома хлібами нагодував тисячі людей, ходив по морю, як по суші… В Євангелії більш всього описано випадків чудесних зцілень від різних хвороб. Господь зціляв біснуватих, прокажених, паралізованих, сухих, сліпих, німих. Зціляв при різних обставинах не тільки іудеїв, але й язичників в будь-якому місці, в будь-який час, по проханню самих людей чи інших, чи навіть без всякого прохання. Він сам і спішив до тих, хто потребував Його цілительної допомоги.
Єдине, що Господь вимагав від тих, кого зціляв чи їх рідних чи друзів – це твердої віри в Його Божественну всемогутність. Він творив чудеса там, де бачив прояв такої віри “Бодрись, дочко! Віра твоя спасла тебе (Луки 8,48) – сказав Господь зціленій ним кровоточивій жінці: “по вірі вашій нехай буде Вам” (Матвія 9,29) – двом сліпим; “Не бійся, тільки віруй, і буде спасенна” (Луки 8,50) – начальнику синагоги Яіру про його дочку; “о жінко, велика віра твоя, нехай буде тобі, як ти хочеш (Матвія 15,28) – жінці хананеянці.
В сьогоднішньому Євангельському читанні говориться про чудо зцілення, звершене Господом у відповідь на проявлення надзвичайної твердої віри:
“Йди і як ти увірував, нехай буде тобі” (Матвія 8,13) – сказав Господь капернаумському сотнику, здивувавшись силі і твердості його віри.
Як проявилася ця віра? Коли Господь у відповідь на прохання сотника про зцілення його розслабленого і дуже стражденного слуги сказав: “Я прийду та зцілю його”, сотник відповів “Господи я недостойний, щоб ти увійшов під мою покрівлю, скажи тільки слово, той одужає слуга мій” (Матвія 8,7-8).
Яке розуміння свого недостоїнства! Яке глибоке смирення! Яка тверда віра! Почувши про чудеса, які звершував Христос, сотник увірував в Нього і по цій вірі звернувся до Нього з проханням про зцілення свого хворого слуги. Він відчував своє недостоїнство через те, що був язичником, і відчував свою неготовність для близького спілкування з такою високою і святійшою Особою.
Один із отців і вчителів Церкви Блаженний Августин так говорить про сотника “Рахуючи себе недостойним, щоб Христос увійшов в його дім, він був визнаним достойним того, щоб Господь поселився в його серці – більш кращий дар, бо Христос заходив в помешкання багатьох, наприклад в дім гордовитого самовдоволеного фарисея (Луки. 7,36), але їх серця були позбавлені Його присутності. А сотник прийняв в своє серце Того, Кого він не приймав у свій дім. Він показав тверду віру Господа як у Всесильного і Чудотворця, так що по його щирому переконанні одного слова Господа було достатньо, щоб видужав хворий слуга. В підтвердження своєї віри у всемогутність слова Господнього, сотник зіслався на свій досвід воєначальника. Якщо я, сам будучи підвласною людиною – як би говорить сотник – наказую своїм підлеглим і вони виконують мої накази, то тим більше Ти, який не знаходишся під владою, можеш використовуючи Своє духовне Небесне воїнство завжди і всюди звершувати Свою волю.
Така віра пробудила здивування в самого Господа. Євангелист говорить: “Почувши це Ісус здивувався, і сказав до тих, що йшли за ним: істинно кажу вам, навіть в Ізраїлі не знайшов я такої віри” (Матвія 8,10) І ця віра відразу була нагороджена: “Іди, і як ти увірував, нехай і буде тобі”. І одужав слуга його у той же час (Матвія 8,13)
Перш за все, як ми вже зазначали, сильною і твердою, – скажи тільки слово, і видужає слуга мій. Чи є у нас хоча б подоба такої віри, яка діє любов’ю?
Чи проявлялась наша віра у справах любові до ближнього?
На жаль дуже часто в наших вчинках проявляється не любов, а ворожість до ближніх, холодність та байдужість до них.
Вчіться, браття і сестри віри у сотника, наслідуйте його смиренню і любові до ближнього. Тоді і наша віра стане приємна Богу, і Господь не відкине її, і на всі наші прохання ми почуємо Його благу відповідь:
“Йди, і як ти увірував, нехай і буде тобі”
Амінь!
Протоірей о. Ярослав!
